У Рівному пройшли заходи до роковин Чорнобильської катастрофи (ВІДЕО)
Тисячі смертей та незліченні наслідки. Україна вшановує пам'ять тих, хто постраждав у найбільшій техногенній катастрофі. Вже 30 років пройшло з того дня, коли на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух. Це трагедія, яка сколихнула не лише простір Радянського Союзу , але і увесь світ. Про ці страшні події сьогодні говорили і у Рівному.
26 квітня 1986 рік – ця дата закарбувалася у пам’яті українців назавжди. На четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух. Марині Шумаровій було всього п’ять, коли вона виїхала із свого рідного міста Чорнобиль. Жінка розповідає, що ніхто нічого не повідомляв про страшну трагедію, сказали тільки взяти необхідні речі із собою.
Марина Шумарова, уродженка м. Чорнобиль:
- Мені часто сниться наш будинок, мої іграшки, я дуже часто шукала свої іграшки. Мені дує важко про це говорити. Насправді я їх ніде не знаходила, але приїхавши туди, я все це знайшла. Виїжджали ми раптово, тому що ніхто про це не знав, не казали, що сталося, їхала мама і моя сестра, тому що тато був ліквідатором і його забрали теж на ліквідацію аварії. Речей, сказали брати не можна, тому що через декілька днів ми повернемося назад.
Цього року вже тридцяті роковини від дня найбільшої за всю історію ядерної енергетики катастрофи. Олександр Харват, рівненський фотомитець розповідає, що сам був ліквідатором, тому йому було неабияк важливо відобразити місце трагедії на своїх світлинах через десятки років.
Олександр Харват, рівненський фотомитець:
- Я, як учасник чорнобильських подій з першого дня, мені було цікаво туди поїхати, навіть тягнуло туди подивитися, як воно насправді сьогодні. З тим, щоб зафіксувати Прип’ять, яка вона сьогодні і поділитися своїми враження про місце Чорнобильської аварії сьогодні. У виставці беруть участь чотири автори – це була така одноденна поїздка. На сьогоднішній день це мертве місто. Живуть там хіба старожили, які проживають біля Прип’яті, в навколишніх селищах.
Григорій Петрович з Кузнецовська працював на будівництві другого, третього і безпосередньо четвертого енерогоблоків. Чоловік розповідє, що робота була зроблена якісно, а в страшній аварії, на його думку, винна тодішня влада.
Григорій Петрович, ліквідатор аварії на ЧАЕС:
- Персонал був кваліфікований, люди були кваліфіковані, але постало питання зробити експеримент, на що погодилася саме людська станція і людський фактор в тому, що їм дуже хотілося все швидко зробити, відрапортувати. Це був заглушений реактор, потім реактор, не нажав кнопку і він зупиняється, це від 70 днів іде розголошення і так само він набирає потужності, а тут робили те, що не можна робити, з тим ректором.
Страшна трагедія принесла тисячі смертей та аномальні явища, адже радіація була настільки велика, що врятуватися від неї було неможливо. Юрій Волочаєв, ліквідатор аварії на ЧАЕС разом зі своїми колегами вимірював рівень радіації з висоти пташиного польоту. Сам чоловік за шість днів перебування на місці трагедії отримав 24 рентгени, а це допустима норма за рік. Зараз пан Юрій завжди проходить лікування, тільки за власні кошти, бо держава виділяє ліквідаторам ЧАЕС мізерні суми.
Юрій Волочаєв, ліквідатор аварії на ЧАЕС:
- Відразу якась була лікарня, зараз її нема, мене ще рятує те, що я маю групу, то рахуюся як інвалід війни. Держава в місяць дає 400 гривень. Пенсії я не маю, я не судився, чорнобильську не можу отримати, бо вони мене питають, де я був, у якій 30-кілометровій зоні, а де саме - я не знаю. Я літав над нею. Хто мені дасть інформацію, якщо це секретно і справку, якщо там нікого нема, ніхто мені інформацію не надасть. От і все.
Зараз в області налічується понад чотири тисячі ліквідаторів ЧАЕС, є надія, що держава гідно оцінить цих людей, які ризикували своїм життям, рятуючи інші.
