"Хто ж як не я!?" - спогади батька про Героя України з Рівного Назара Небожинського

Саме цей прапор України грів груди нашого Героя, коли він йшов стежками далекої ООС… Вони оберігали один одного. А того дня, повертаючись з відпустки на війну, Назар лишив прапор вдома…

Можливо, це всього лишень збіг обставин, але пан Володимир (тато Назара) думає інакше…

І поринає в дивовижні спогади про неймовірно чемного та доброго хлопчика, якого любили всі. Адже він був занадто чуйним та відвертим, і ніколи не чинив нікому лиха.

Коли сльози застилали татові очі, в кімнаті Назара просто бракувало повітря. Тато добирав слів, щоб описати свою любов до вже нині Героя України Назара НЕБОЖИНСЬКОГО на псевдо АНГЕЛ.

23-річний Герой України! Як дивно та страшно це звучить….

Молодший сержант Назар НЕБОЖИНСЬКИЙ служив навідником бойової машини піхоти в 10-й гірсько-штурмовій бригаді ЗС України. Тоді, в березні 2022 року, він разом зі своїм підрозділом звільняв Чернігівщину, яку намагалися окупувати рашисти, просуваючись до столиці.

Звільняючи одне із сіл, БМП Назара, прикриваючи групу з двадцяти наших вояків, одна з перших прийняла бій. Наш Герой, як навідник гармати, підбив три ворожі БМП, однак остання з них встигла вистрелити. На превеликий жаль, цей постріл для нашого Назара став смертельним.

Як потім пригадували очевидці: якби не хоробрість, вправність та відчайдушні дії Назара, який відкрив влучний вогонь по ворожій бронетехніці, вся група могла би загинути.

Саме за цей героїчний вчинок молодший сержант Назар НЕБОЖИНСЬКИЙ був удостоєний звання «Героя України» з врученням ордену «Золота зірка», на превеликий жаль, посмертно. Нагороду з рук Президента України Володимира ЗЕЛЕНСЬКОГО отримав тато Назара – пан Володимир та його менший брат Богдан.

Пан Володимир ще довго розповідав про дивовижного молодого чоловіка, якому навіки залишиться 23… Ним не можна було не пишатися. Його любили та поважали геть усі.

АНГЕЛ Назар тепер з небес боронить рідну землю та оберігає свою родину.

«Хто ж, як не я?!» - сказав колись він татові…

«Хто ж, як не я»….

Дякуємо за Україну!