Хто допоможе дітям хворим на рак?
У Міжнародний день онкохворої дитини в Україні рівно об 11 годині ранку в більшості обласних центрах пройшли зустрічі громадськості, на яких обговорили проблеми цієї категорії українців та підписаний офіційний лист до Міністерства охорони здоров’я і Президента України.
Найбільш вразили журналістів на зустрічі розповіді батьків онкохворих дітей. Вони бідкаються, що окрім дороговартісного лікування, емоційного навантаження, сім’ї зіштовхуються із ще важчими наслідками – суміжними хворобами, які виявляють у їхніх дітей після проходження хіміотерапії. На жаль, в Україні немає програм із реабілітації.
У доньки Оксани процес лікування вже на завершальній стадії. Усього витратили більше чверті мільйона гривень. Гроші, які пішли на лікування, родина давно перестала рахувати. Дякувати Богу, допомагали небайдужі. Тепер біда інша – у малечі виявили гепатит Джі.
Оксана Патутіна, мама онкохворої дитини:
- На сьогодні ми завершуємо лікування, але в нас лишається проблема з гепатитом, нам поставили такий діагноз через місяць після госпіталізації. Нам за місяць влили багато донорської крові, різних компонентів крові.
Ті діти, які лікуються вдома, мають інші проблеми. Щомісячне обстеження крові вони роблять у поліклініці.
Олена, мама онкохворої дитини:
- Нашим дітям заборонили у відділенні здавати кров. Нас відіслали в поліклініку, а у наших дітей не захищений імунітет. Як нашу дитину можна відправити в чергу? А нас без черги ніхто не пускає.
До серпня 2011 в Україні не були проведені тендери із закупівлі необхідних препаратів. Вони поступили лише у вересні, та й то вистачило їх ненадовго. Увесь курс лікування фактично лежить на плечах батьків. Окрім того, деяких медикаментів немає в Україні. Батьки, відверто зізналися, аби урятувати життя своєї малечі, порушують закон.
Мар’яна Рева, заступник голови БФ "Скарбниця Надії":
- Я візьму на себе таку відповідальність. Сказати, що зараз відбувається в лікарні? Зараз там не має нічого. Медикаменти є лише ті, які закупляються за рахунок коштів благодійників. Є частина ліків, яких немає навіть в Україні, їх привозять в сумках. Це ліки, які потрібні дітям, що лікуються від лейкозу. У нас зараз таких 13 дітей, вони їм потрібні щодня.
Часто у відділенні, за словами громадських спостерігачів, не має навіть елементарних розхідних матеріалів. Потреби пацієнтів держава у 2011 році покрила лише на 25 відсотків.
Олександр Петровський, голова ГО "Берегиня Рівненська":
- Сталася ганебна для України ситуація, коли держава витрачає мільярди на будівництво стадіонів, вертольотні майданчики, виплати премій чиновникам, а з іншого не може забезпечити онкогематологічне відділення не те що дорогими ліками, а навіть шприцами та глюкозою.
Така ситуація спостерігається у всій Україні. Тому батьки і волонтери через засоби масової інформації просять чиновників, щоб ті звернули увагу на їхні проблеми. Без державного забезпечення вони не вирішаться.
