Ганна Валентинович - визначна українка для польської держави

10 квітня  минає рік з дня авіакатастрофи під Смоленськом. Тоді, серед представників  найвищої державної влади Польщі  загинула ще одна знакова для обох країн постать, уродженка Рівненщини - Ганна Валентинович. Мало хто на Батьківщині знає, що ця українка  зіграла важливу роль в польській історії, у формуванні неалежності цієї держави. Про складну  долю сильної, вольової, знакової жінки нам розровіла її  рідна сестра, Ольга Любчик. Ще з ранніх літ, за словами сестри,  Ганну незаконнно відлучили від родини на Рівненщині, польська  сім'я забрала її працювати служницею за кордон. Рідні про доньку не отримували жодної звістки, розчарувавшись, навіть свічки за упокій душі в церкві почали ставити. Натомість, Ганна була жива. А її  життя на чужині виявилось нелегким. У двадцятирічному віці Ганна поринула  в самостійне життя. Працювала і на маргариновму заводі, і на корабельні. Сестра згадує, що за свою опозиційну діяльність та сміливі думки Ганну звільнили  з корабельні, що спричинило значний бунт серед робітників. Профспілки заступилися за лідера і її повернули до роботи. Звісно, такі події викликали зацікавлення у органів НКВС, які відвідували з допитами навіть її батька в Україні.

 Ганна Валентинович стає одним із авторитетних лідерів профспілки "Солідарності". Як член Гданського міжзаводського страйкового комітету, вона брала участь у підписанні знаменитого "21 пункту" угод з урядом Польщі про створення незалежних профспілок. Саме за це Ганну Валентинович називали "Матір’ю Солідарності". В Україні  про існування Ганни навіть не підозрювали. Однак, у рідних з'явилася надія, що дочка досі жива. Після численних пошуків, її знаходять, щоправда, батьку так і не вдалося почути голос доньки. У грудні він помирає, у лютому до Анни Валентинович приходить неочікуваний лист з рідних країв.

Останні півтора десятка років Ганна Валентинович часто  гостювала в Рівненщині. За словами сестри, напруга та переслідування з боку влади  з часом припинилася, але страх лишався на все життя, наче параноя. І боротьба за краще життя навіть у часи незалежної Польщі в Ганни не припинялася.

Легендарна українка з Волині планувала повернутися у рідний край і доживати свій вік там. Востаннє телефонувала в Рівне до сестри, щоб повідомити: летить до Катині, біди, за словами Ольги Любчик, не передчувала.  Коли  рідня з України довідалась про катастрофу під Смоленськом - одразу зателефонували сину Ганни, на що Януш відповів : "Мами більше немає..." (Mama nie jest już).     Зі смертю Гани Валентинович, дві держави втратили визначну особистість, що на вічно закарбувалась в історії, як безстрашна, справедлива жінка, що боролася за справедливість.