На Рівненщині смерть багатодітної сім’ї пов'язують із родовим прокляттям
Про раптову смерть 21-річного В’ячеслава на вулиці села повідомив в обідню пору 16 листопада голова Удрицької сільської ради. На місце події одразу виїхала слідчо-оперативна група. Як з’ясувалося, того дня хлопець пішов у магазин, де купив соку і насіння соняшника. А через деякий час його знаходять на лавці мертвим. Згідно з висновком медиків, причиною смерті В’ячеслава стала механічна асфіксія внаслідок закриття дихальних шляхів шлунковим вмістом. Про це повідомив відділ зв’язків із громадськістю УМВС України в Рівненській області.
У самому Удрицьку цю трагедію пов’язують з однією подією, що сталася у родині Пігалів доволі давно. За останні 15 років у них померло шестеро синів, дві дочки та й саме подружжя. А от тепер і останній їхній син.
Гадають, що всі ці смерті в сім’ї не з проста, бо колись подружжя розвалило гніздо лелек. Коли вони ще жили у старому будинку, розкидали поряд старий сарай, на даху якого було звите гніздо з малими лелеченятами. Тоді всі пташенята загинули. У народі кажуть, що гнізда лелек чіпати не можна, бо помруть у сім’ї люди.
Павліна та Адам Пігалі жили ніби й непогано, однак чомусь почались проблеми. Першим у них померло новонароджене немовля, яке з лікарні навіть додому не довезли. Що стало причиною смерті, зараз уже ніхто не скаже. Услід помирають зовсім маленькими дівчинка та хлопчик. А у трагедії, яка сталася понад 20 років тому у їхній сім’ї, і досі більше запитань, аніж відповідей. Батьки тоді залишили вдома трирічного Андрійка самого доглядати маленьку сестричку, а самі пішли по справах. Ніхто не думав про лихе. Коли повернулися, то жахнулися: закривавлене тіло доньки і ніж біль неї, переляканий погляд Андрійка. Можливо, він усього лиш хотів погратися із сестричкою, чи просто вгамувати плач маленької.
Та на цьому трагедії у родині не закінчилися. У 1996 році у 22-річному віці втопився в річці Горинь син Геннадій. Молодий спортивний, плавати вмів добре, а тут взяв та й захлинувся. У 1998 — на 53-му році іде із життя батько сімейства, якого знайшли мертвим у крижаній воді. У 2005 році в 27-річному віці помирає середній син Олексій, який працював у той день на городі. А вже у перший день літа 2011 року в чергову частину Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області надійшло повідомлення від сільського голови села Удрицьк, що під час купання в річці Горинь поблизу села втопився іще один 26-річний син Андрій. Того зловісного дня він зрання випасав худобу, прийшов додому, пообідав, сказав матері, що піде на річку скупатися, адже було дуже спекотно, однак додому вже не повернувся. Пастухи помітили на березі річки Горинь його речі, а самого Андрія не було, як крізь землю провалився. Почувши звістку, 61-річна матір пішла сама шукати сина до річки. Жінка не хотіла вірити в почуте. Та і не довелося - її чекала та ж доля.
Тож наступного дня поблизу села Смородськ Дубровицького району знайшли тіло 61-річної Павліни. Тіло ж Андрія вдалося знайти лише на третій день, поблизу Удрицька. Згідно з висновком медиків причина смерті обох - механічна асфіксія внаслідок утоплення у воді. Тож у багатодітній сім’ї Пігалів залишився лише найменший, син В’ячеслав, якому судилося прожити після смерті рідних лише півроку.
Односельці про загибель Пігалів переповідають іще одну версію. Кажуть, що це все розпочалося із дідового роду, батька Адама. Колись до старого прийшла жінка взяти вогню, щоб протопити хату (на той час, хто першим розпалював вогнище в домі, до того йшли сусіди за вогнем), але їй відмовили. Коли ображена жінка поверталася додому, то переходила канаву через місток, на якому не змогла втриматися та впала у воду. Тонучи, вона нібито і прокляла рід Пігалів за те, що її діти без вогню залишаться холодні й голодні, а вона загине.