Мешканці одного із приватних секторів Рівного близько 30 років жили з несправними комунікаціями
Мешканці одного із приватних секторів Рівного близько тридцяти років жили з несправними комунікаціями. Вентилі у каналізації давно зламалися та поржавіли. То ж якщо у когось вдома виникали проблеми із сантехнікою, то перекрити на час ремонту воду було неможливо. Комунальники проблему, ймовірно, не помічали або не хотіли.
Вулиця Джека Лондона у Рівному – найяскравіший приклад байдужості комунальників до проблем своїх споживачів. Уже близько трьох десятиліть у каналізаційних колодязях несправні вентилі, які зупиняють постачу води. То ж коли у когось вдома щось виходило з ладу, то ремонтували на свій страх і ризик. Нерідко відбувалися прориви і будинки підтоплювало. На численні звернення мешканців, комунальники виставляли рахунки.
Лідія Заєць, рівнянка:
- Наприклад, у мене в хаті зламався кран, я не маю де перекрити, хоч кричи. Зверталися у водоканал. Там кажуть, платіть 450 гривень за те, що перекриють задвижку десь. То ми самі ходили і шукали де ті задвижки перекриваються.
Хтось із сусідів порадив звернутися до громадської організації "Громадянський рух "Льонокомбінат". Тут заяву прийняли і в найшвидший термін придбали необхідні деталі. До речі, вартість становить близько двох тисяч гривень. Понад дві години ремонтники наводили лад у колодязі, після чого все стало на свої місця. Олег Червонюк, який оплатив те, що насправді мала б робити міська влада, розповів, що його вчинок - звичайне людське розуміння. Так повинен чинити кожен, хто має для цього можливості.
Олег Червонюк, власник Рівненського льонокомбінату:
- Влада - це перш за все наша громада. Населення цього району звернулося, щоб їм поремонтували задвижку. Ми із радістю це робимо, бо маємо на це можливість. Я не бачу нічого поганого в тому, щоб кожен рівнянин мав змогу поремонтувати те чи інше комунальне майно біля своєї оселі і тоді б ми всі жили краще в нашому місті.
До Олега Червонюка підходили й інші мешканці району. У них схожа біда. Він пообіцяв, що допоможе і їм. А одна із рівнянок, яка на льонокомбінаті пропрацювала 25 років, вирішила у знак вдячності подарувати меценату швейну машинку, яку в її родині зберігали як реліквію та пам’ять про роки роботи на підприємстві.