В одному із сіл Рівненщини батьки не хочуть, щоб з їхніми дітьми у садочок ходила ВІЛ-позитивна дівчинка

Люди, які живуть з ВІЛ-інфекцією потерпають від дискримінації і стигми. У цьому вкотре переконалась наша знімальна група побувавши на батьківських зборах у дитячому садочку села Хорів Острозького району Рівненської області. Незважаючи на всесвітнє визнання ВІЛ/СНІДу хронічним захворюванням, громада села та зокрема батьки дітей середньої групи категорично проти відвідування дошкільного навчального закладу ВІЛ- позитивною дівчинкою. 

Позачергові батьківські збори у Хорівському дитячому садку були викликані занепокоєнням мешканців села та їх протестом щодо відвідування навчального закладу ВІЛ-позитивною дівчинкою. Батьки дітей категорично проти, аби їх чада впродовж дня знаходились поруч із Катрусею, яка відвідувала заклад всього близько тижня. А позитивний статус, який дівчинка отримала від матері, вже в ранньому віці ізолює її від суспільства. Відтак, на батьківські збори завітали працівники соціальної служби, які з третього вересня взяли родину під опіку.

Ольга Остроголов, фахівець із соціальної роботи Острозького районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:

-Хочемо донести до всіх батьків, що ця дитинка хоче спілкуватися з дітьми, хоче гратися, хоче знаходитись у гуртку однолітків.

Вислухавши коротку лекцію від медсестри про шляхи передачі ВІЛ-СНІДу, почувши відповіді на запитання від голови Рівненського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації "Всеукраїнська мережа ЛЖВ" Юрія Лазаревича та представника правозахисної організації "Гідність" Євгена Баборикіна, батьки дітей залишилися непохитними у своєму рішенні. Адже якщо мама дівчинки, пані Оксана наполягатиме на відвідуванні садочку її дитиною, усі інші батьки пообіцяли позабирати звідти своїх чад. Адже ризикувати найдорожчим вони не збираються.

Бабуся дитини:

- Ви захищаєте права цієї дитини, я розумію, зараз в садочках, школах є дітки із ДЦП різних форм, із синдромом Дауна. Це дуже обділені діти, обділені їхні батьки. Їх дуже шкода, але хто пошкодує здорових дітей, їхніх батьків? Ту дитину шкода, а чого ж не шкода цих дітей? Ви переконуєте з наукової точки зору, але не дай Бог і один такий випадок станеться у Хорівському садочку і от що робити?

Юрій Лазаревич, голова правління РОВ ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ":

- Я все таки думав, що наш народ більш обізнаний в сфері ВІЛ/СНІДу і шляхів їх передачі, але на цих батьківських зборах зрозумів, що люди наші не хочуть приймати інформацію, тому що доводили якісь такі факти, що може передатись через якесь там потискання рук чи через те, що діти будуть разом гратися і цього не можна допустити. Люди просто не обізнані і замість того, щоб підтримати цю дитину, у якої і так не просте життя, вони навпаки настроюють своїх дітей. І те, що сьогодні ми намагались донести інформацію про передачу, все одно люди не готові це чути, тому що вони не хочуть це чути.

Версії про розповсюдження інформації про статус Катрусі у селі різні. Односельчани стверджують, що пані Оксана сама розповіла про ВІЛ. Проте жінка ж запевняє, винні медпрацівники. Зрозуміло, згідно закону, якщо все ж таки розголосу цієї інформації надав працівник медичної сфери, він повинен понести покарання, адже ця інформація є конфіденційною. Однак сказати нині напевно хто у маленькому селі винен у стражданні дитини не можна. Крім того, за словами хорівців, родина не є благополучною. Втім мати дівчинки запевнила, що зробить усе можливе, аби її дитину не виокремлювали з-поміж інших.

Оксана, мама дівчинки:

- Буду добиватись, щоб вона ходила в садочок. Що, вона якась гірша за інших дітей. Хай вона ходить в садочок і все.

Дійти згоди під час батьківських зборів, на які також завітав сільський голова, не вдалось. Переконання мамою Катрусі, що дитина отримує ретровірусну терапію на односельчан не подіяли. Відтак, усі вирішили, що цього тижня збори знову відбудуться.

Юрій Гулько, сільський голова с. Хорів:

- Єдиний шлях вирішення проблеми цієї - це взаємна домовленість з батьками і Оксаною щодо відвідування садочка її дитинкою. Я неодноразово мав розмову з батьками. Ніхто проти дитинки не настроєний, але село, то є село. Трохи Оксана своєю поведінкою настроїла людей проти себе. Говорять, що от ми працюємо, а вона ніде не робить і ще дитинку свою віддає в садок.

Як вирішиться доля Катрусі, яка прагне спілкування і яка рано чи пізно піде до школи з тими ж таки дітьми - нині невідомо. Однак, зрозуміло те, що таких дітей в Україні чимало і допоки не завершиться їх дискримінація у суспільстві, кількість поламаних життів лише зростатиме.