Рівняни зняли документальний фільм про Волинську трагедію
"Українське товариство охорони пам’яток історії та культури Рівненської області" презентувало двосерійний історично-документальний фільм про трагічні події на Волині 1942-1943 років «Лукаве Ludobójstwo» («Лукаве Людобуйство»).
Автором сценарію та режисером фільму є журналіст-телевізійник, член Національної спілки журналістів України Андрій Смусь. Фільм можна переглянути в мережі Youtube. Як зазначено в описі до картини, сюжет фільму «Лукаве Ludobójstwo» побудований на українських і польських джерелах, документах з архівів НКВД, на свідченнях з літописів УПА та на спогадах ще живих свідків тих подій.
«Документальний фільм у двох частинах, Лукаве Ludobójstwo («Лукаве людобуйство», Україна 2018 р.) – це спроба телевізійного розслідування складних подій на теренах Волині 1942-1943 років, часів гітлерівської окупації. Це спроба відповіді на різку позицію польських політиків та Сейму Польщі, які огульно звинувачують українців у антипольських настроях і нищенні польських поселенців Волині – людобуйстві», – йдеться в анотації до фільму. Автори нагадують, що саме на півночі сучасного Березнівського району Рівненської області протистояння двох імперських режимів, сталінського та гітлерівського, «виявило свою особливу жорстокість та дволикість по відношенню до місцевого населення – заручника грабіжницьких інтересів чужинських режимів на споконвічній українській землі. Бистричі, Немілля, Вілля,– волинські села, де і донині кожен клаптик землі є мовчазним свідком тих кривавих подій». На переконання дослідників, хронологія подій, яку вони представили, має відіграти важливу роль у подальшому дослідженні історії цього краю, відтворенні правдивої історії українсько-польських взаємин того часу.
Автори фільму наголошують, що намагалися провести своє документальне дослідження «без упередженості та фальші, надмірної політизації, яка присутня у нещирому висвітленні тих подій окремими заангажованими істориками, що ставили за мету звинувачення власне української сторони в усіх історичних бідах». Фільм ставить за мету відповісти на такі запитання: які політичні плани мав Берлін та Москва, а також провідники інших військово-політичних сил на Волині, стосовно долі Краю в умовах війни? хто допомагав німецьким окупантам активно роздмухувати етнічну ворожнечу на Волині і з яких мотивів? хто насправді провокував етнічні чистки на місцях, та якими силами вони здійснювались? чи кількість жертв у 42–43 роках на Волинських землях, яка озвучена польською стороною, має об’єктивні та ґрунтовні підтвердження? яку інформацію приховують від польського народу нещодавні скандальні рішення Сейму?
Автори стрічки додають, що своєю роботою закликають глядачів до роздумів та об’єктивного аналізу, і наголошують: «Нам треба знати правду, щоб не повторювати минулого. Бо тільки об’єктивність і точність мають бути основою для написання правдивих сторінок історії взаємин двох сусідніх народів. Лишень тоді владні органи країн-сусідів матимуть право на встановлення меморіальних знаків та пам’ятників жертвам трагедії, як в Україні так і у Польщі. Зрозумілим стає й інше. Задля досягнення цієї мети, потрібно зробити головне – відділити історичну правду від політики, перенести дослідження в наукову площину, давши можливість незаангажованим історикам з обох сторін спокійно опрацювати усі наявні свідчення, зробивши відповідні висновки. Фільм – це заклик до такого вирішення питання».
