У Рівненський обласній бібліотеці усіх охочих знайомили із давнім музичним мистецтвом (ВІДЕО)
Звук ліри почав лунатити у XV столітті на теренах України, Білорусі, Литви, Молдови. Репертуар українських лірників багатий на історичні пісні й думи, церковні канти, псалми, народні пісні, сатиру. Народ любив і поважав цих співців, але жахливі репресії зруйнували цю співочу артерію нашої землі і лірництво почало відмирати. Тепер сучасні українці намагаються усіма силами відновити звучання і спів наших предків. Рівненський лірник Андрій Ляшук тримає в руках колісну ліру - це копія інструменту, на якому грав останній волинський лірник Іван Власюк.
Сьогодні ця музика звучить для відвідувачів обласної бібліотеки і в певній мірі проповідує музику предків та їх світогляд.
Андрій Ляшук, лірник:
- Тут дуже багато філософії в цьому всьому. Я бачив ліри, де є циферблат від годинника. Навіть професор Михайло Хай сказав – поки буде хоч хтось, хто буде цю корбу крутити, до того часу і світ буде обертатися і кінець світу не наступить.
Видобувати звук Андрій Ляшук вміє із кількох десятків інструментів. Музика – невід’ємна частина його життя. Проте унікальність ліри є в певній ексклюзивності , адже цим інструментом в Україні володіють лише кілька десятків музикантів. То ж дуже важливо не втратити в забутті це музичне ремесло, підкреслює лірник.
Андрій Ляшук, лірник:
- Я думаю, що це дуже важливо, бо лірники – це були мандрівні філософи і наша національна філософія базувалася на тих кантах, думах. Це наші корені. Ми мусимо це зберігати.
Відвідувачі зустрічі, а це переважно молодь, в захопленні від нових відкриттів для себе. Дехто чує інструмент вперше.
Валентина, студентка:
- Я думаю, що потрібно розвивати культуру молоді, бо народ, який не знає своєї історії не має майбутнього.
Дійсно, популяризувати своє трохи забуте українське – такі завдання ставлять перед собою сучасні українські лірники. Зізнаються, іноді хочеться на противагу поп музики і шансону чути звуки й інших, більш рідних нашому народові інструментів.
