Патронажна служба Червоного Хреста на грані ліквідації (ВІДЕО)
Лариса Кусик – одинока пенсіонерка. У неї - трофічна язва. Через це вона не має змоги повноцінно рухатися. Для жінки неймовірна радість, коли хоч раз на рік вона може вийти на вулицю. І так впродовж двох років через кожні два дні до пані Лариси приходить патронажна медсестра Червоного Хреста, аби зробити перев’язку та поміряти тиск. Пенсіонерка не вірить, що з нового року цю службу ліквідують і вона залишиться один на один зі своєю хворобою.
Лариса Кусик, підопічна патронажної служби Червоного Хреста:
- Це буде катастрофа для таких людей як я. Хто нам дасть ці уколи, хто зробить перев’язку. У мене руки не роблять. Ця рука зовсім не робить. Сама я нічого не зроблю. Я одинока. У мене немає нікого. Я сама одна.
А до 88-річної рівнянки Олени Дідушок патронажна медсестра Червоного Хреста приходить щодня вже впродовж двадцяти років. Вона міряє їй тиск та робить ін’єкції для покращення мозкового кровообігу. Жінці теж немає кому допомогти, оскільки не так давно вона поховала двох синів.
Олена Дідушок, підопічна патронажної служби Червоного Хреста:
- У мене у 2003 році був інсульт, а у 2010 перелом. Я вдячна усьому Червоному Хресту, що він у нас є. І він повинен бути завше. Він завжди йде на допомогу всім людям, яким важко, кому треба надати допомогу.
Щодня ранок медсестри патронажної служби Червоного Хреста Лілії Борисюк розпочинається о восьмій годині. І так вже двадцять років. За день вона має відвідати, надати допомогу та вислухати до десятка своїх підопічних. Загалом, у неї на обліку майже сотня одиноких пенсіонерів та інвалідів.
Лілія Борисюк, медсестра патронажної служби Червоного Хреста:
- Уколи робимо, перев’язки, тиски. І в магазин сходити. Ну як можна відмовити? От припустимо, пришла і кажуть, що хліба немає, то що я кажу, що я не піду по хліб. Прийшла, шприци треба, також підеш і купиш, і ліки купиш. Просять, я тобі дам гроші мені треба заплатити, якісь квитанції за телефон. Ну як можна людині відмовити?
Загалом, у Рівному, майже дві тисячі містян, які перебувають на обліку патронажної служби Червоного Хреста. І що з цими самотніми людьми похилого віку, інвалідами, буде після того, як цю службу ліквідують, працівники Товариства Червоного Хреста бояться навіть припустити.
Валентина Гаврильчик, в. о голови Рівненської міської організації Товариства Червоного хреста:
- Тут, в першу чергу, думаєш не про себе. Працівники, патронажні сестри, в першу чергу, думають як будуть виживати їхні підопічні. Адже вони без їхньої допомоги просто повмирають, не витримають, тому що ми надаємо допомогу цілком безкоштовно і це допомагає людині, що не треба платити за послуги, перев’язочні матеріали, шприци забезпечуємо, кожна сестричка має апарат для вимірювання тиску.
Патронажна служба Червоного Хреста функціонує 55 років і фінансувалася вона завжди із державного бюджету. На потреби патронатної служби щороку виділялося майже три мільйона гривень. Втім, вже з першого січня наступного року фінансування планують зупинити. Тому, очікувано, що на медсестер чекає звільнення, а 23 тисячі самотніх громадян та інвалідів області залишаться без кваліфікованої медичної, а головне моральної допомоги.
Володимир Соколенко, голова Товариства Червоного Хреста Рівненської області:
- Нам держава давала лише голу зарплату, бо якщо медичні працівник отримують за складність роботи, стаж роботи, то наші сестри отримували лише зарплату. Всі інші витрати, які ми несли у цій патронажній службі, були за рахунок членських внесків, які збирає наше Товариство.
Наші журналісти намагалися поцікавитися у місцевої влади, як у цій ситуації вони діятимуть: чи проситимуть кошти у держави, чи залучатимуть гроші місцевого бюджету. Втім, впродовж двох днів отримати коментар з цього приводу в голови Рівненської обласної ради Миколи Драганчука нам так і не вдалось. А голова медичної комісії облради Степан Вервега сказав, що прокоментує це лише після чергового засідання сесії облради, яка, нагадаємо, відбудеться цієї п’ятниці, 4 листопада.
