Рівняни відсвяткували День Незалежності України
Любов Данча, журналіст:
- Є на світі моя країна, де червона цвіте калина. Гори, ріки і полонина – це моя Україна. Є на світі моя країна, найчарівніша, як перлина. В моїм серці вона єдина. Це моя Україна. І справді, слова автора цих рядків Юрія Рибчинського дуже влучно підкреслюють унікальність та неповторність нашої держави. Україна – це країна солов’їного співу, червоних маків, родючого чорнозему, величних Карпатських гір та безкраїх степів. Ми сильна і непоборна нація, у нас незламний дух, ми щирі й вірні і ми козацького роду. 24 серпня наша країна відзначила свій 25 день народження, день незалежності.
- Це свято, коли всі об’єднуються разом, демонструючи свою могутність як нація. Хай Бог нас оберігає і терпіння нам та мудрості. Спаси Господи нас всіх.
- Цей день дуже важливий. Кожен громадянин повинен відчувати спочатку власну незалежність у серці і тоді всі повинні єднатися виходити у вишиванках. Потрібно, щоб кожен день ми відчували таку незалежність.
- Це надзвичайно важливо і для нас, і в цілому для України, особливо для тих, хто в АТО і тих, хто на окупованих територіях,треба, щоб у них помінявся світогляд.
Любов Данча, журналіст:
- Вільна, недоторкана та єдина – це наша славна Україна. Це лани широкополі і Дніпро, і кручі.
Незалежність – це те, про що так довго мріяли українці. Які йшли на перекір владі, ламали стереотипи і водночас були незламними, сильні духом і вірою.
Іван Кур`яник, рівнянин:
- Уявіть собі, куди не зайдеш, всюди Ленін висить. Це ж садист. Це людина, яка будувала перші концтабори, у нього на грошових відзнаках була свастика, а це поганий знак. Нам треба було донести до вчителів і з ними дуже важко було працювати, але нам вдалося. Коли ми співали гімн і клали руку на серце, на нас дивилися похмуро або просто не розуміли.
Євгенія Гладунова просвітянка, віддана поборниця свободи. Жінка з гордо піднятою головою пригадує ті часи і найяскравіші, на її думку миті, коли вона разом зі своїми однодумцями відстоювали незалежність країни. Піднімали українських дух і боролись за право на свободу слова.
Євгенія Гладунова, рівнянка:
- Я пригадую, як ми 9 березня групою людей вулицями пройшли. Попереду Іван Кур’яник несе портер у рушнику і ми за ним. І потім з цією групою пішли у парк і там читали вірші, співали «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої думи», «Заповіт». Згадується дуже яскраво як знімали того ідола Леніна. Ми дивилися по телевізору і підскакували від радості.
Пригадує катування тодішньої влади і пан Василь Кирилюк .
Василь Кирилюк, рівнянин:
- На День злуки мої побратими вивісили прапори від Святого Миколая аж до Острога, а коли зранку проснулася польська поліція і глянула, вони збісилися, знайти нікого не могли, тому всіх, хто був, кидали у в’язницю і у мене є спомини, хто там був, розповідають про неймовірні катування за ті прапори.
Любов Данча, журналіст:
- Дорогу до незалежності України прокладали сотні, тисячі вірних дочок і синів землі своєї. Завдяки їм ми маємо вільну, демократичну країну.
Іван Кур`яник, рівнянин:
- В Україні з'явились церкви, українські школи, Конституція, гроші і українці відчули себе народом. А зараз Бог гнівається на тих, хто в це не вірив, а це Донецьк. Вони зараз мають розруху, російську церкву, а ми собі в Україні хочемо, щоб дула єдина помісна церква.
Любов Данча, журналіст:
- Так, ми вільні, ми незалежні. Але знову у нас йде боротьба, боротьба за мирне небо над нашими головами і неподільність землі української. Сотні патріотів своєї країни вже полягли за свою державу. Тому ми схиляємо голови перед ними.
Віталій Цісарук, син загиблого в АТО:
- Дуже важко змиритися із думкою, що загинула рідна людина, але радує думка про те, що він загинув не дарма, а поклав життя за свободу та незалежність рідної держави Він ніколи не вмів жити для себе, він виборював мирне небо та вільне життя для усіх нас. Я завжди пам’ятатиму, яка ціна нашої свободи та незалежності.
Зараз українці мріють про одне – мирне небо і спокій, про політиків-патріотів, відданих своїй державі, які б піднімали Україну, розвивали і дбали про свій народ.
- Не вистачає ще дуже багато, в першу чергу довіри до високопосадовців, до того, щоб ми побороли корупцію або хоч відчували, що йде боротьба з корупцією.
- Можливо у це свято, а можливо і кожен день потрібно нагадувати, що вони не просто сидять протирають штани, а повинні робити так, щоб нам було легше жити, бо зараз ми живемо паскудно, а політики нічого абсолютно не роблять.
- Треба працювати всім дуже багато і надія нехай у нас буде і молитися слід.
- Єдності нам не вистачає, мужності, опанування того, що ми єдині. І що ми обов’язково переможемо.
Василь Кирилюк, рівнянин:
- Нам треба єдності. Нам потрібно зберегти Україну у цей тяжкий час, тому ми повинні стиснути кулаки і всім разом йти на ту боротьбу, щоб врятувати Україну.
Любов Данча, журналіст:
- Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну.
