День Державного Прапору відзначили у Рівному (ВІДЕО)
Свято жовто-блакитного стягу. Сьогодні вся країна відзначає День Державного Прапору України. У Рівному урочистості пройшли на майдані Незалежності.
23 серпня щорічно наша держава відзначає День Прапору України. У Рівному до традиційних урочистостей почали готуватися ще в переддень свята. На майдані Незалежності працівники станції юних натуралістів з квітів зробили державний символ. Щоправда, прапор вийшов не традиційно жовто-блакитний, а з фіолетовим відтінком. Кажуть, петунії такого кольору більш стійкі і тішитимуть око рівнян довше. Директор розповідає, що залучили їх до такої роботи харків’яни.
Тетяна Остафійчук, директор КЗ «Станція юних натуралістів» Рівненської обласної ради:
- В кінці червня нам прийшов лист від газети, що вони ідуть на рекорд Гіннеса щодо величини із живих квітів Державного Прапора України. Вони залучили до такої роботи з усіх куточків України для того, щоб виростити розсаду і щоб скласти такі прапори.
Звичайно прапор із 5 тисяч живих квітів у нашому місті не претендує на рекорд Гінесса, але він є найбільшим серед стягів західних регіонів. Сьогодні ж на майдані Незалежності зібрались сотні рівнян, аби долучитися до святкування. В урочистій атмосфері величезний жовто-блакитний стяг замайорів над містом. Зараз його піднімають з гордістю та радісно. Але ще кілька десятків років тому, пригадує Василь Кирилюк, це було боляче та кровопролитно.
Василь Кирилюк, рівнянин:
- На День злуки мої побратими вивісили прапори від Святого Миколая аж до Острога, а коли зранку проснулася польська поліція і глянула, вони збісилися, знайти нікого не могли, тому всі, хто був, кидали у в’язницю і у мене є спомини, хто там був розповідають про неймовірні катування за ті прапори.
Рівнянки Наталія Рубанчик та Валентина Плесюк також пам’ятають як піднімали перший прапор.
- Розказати не можна, адже це треба було відчувати. Було радісно. Ми стояли зі сльозами на очах. Це таке свято було і страх. У нас настільки було піднесення віри, що буде все швидше ніж зараз відбувається. Але зараз 25 років і зараз дійсно ми виборюємо свою Україну.
Зараз жовто-блакитний стяг височіє, але катування тривають і досі. Війна на Сході забирає сотні життів вірних українських синів. Віталій Цісарук втратив на війні батька, але хлопець щиро вірить, що смерть тата не була марною.
Віталій Цісарук, син загиблого бійця АТО:
- Я завжди пам’ятатиму, яка ціна нашої свободи та незалежності. Нехай у свідомості кожного з нас прапор буде усвідомленням незалежної України та нашої перемоги, а смерті тих всіх героїв будуть зразком для нашого нинішнього покоління як потрібно любити і захищати нашу державу.
