+380673870816 +380673870816

Жінки-фронтовочки Рівненщини зустрілися за святковим столом аби пригадати бойове минуле

У травневі дні вже 22 рік поспіль жінки-фронтовички Рівненщини зустрічаються аби пригадати страшну війну, яка докорінно змінила їхні життя та свідомість. Зустріч мужніх представниць слабкої статі влаштували Федерація профспілок Рівненщини спільно зі Спілкою жінок міста та області. 

Людмилі Миколаївні було шістнадцять років, коли вона вперше зі снайперської зброї підстрелила свого ворога. Жінка пригадала, що коли розпочалася Друга Світова війна, батько одразу ж добровільно пішов на фронт, а через два місяці він загинув. Саме тоді школярка вирішала помститися за смерть найближчої людини. Зброєю вона ще з юних літ володіла добре, завдяки заняттям у спортивних секціях. За часи війни їй вдалося підстрелити 68 мотоциклів з ворогами-зв’язковими, які розвозили пошту.

Людмила Романова, полковник у відставці:

- Мене спочатку снайпером не брали, сказали, що дитячий садочок нам тут не потрібен, проте потім так склалися обставини, що я дещо могла підказати і мені вдалося підстрелити фінського снайпера.

Поділитися воєнними спогадами та переживаннями, поспівати улюблених пісень жінки-фронтовички збираються традиційно вже 22 рік поспіль. Єдине, що пригнічує – це те, що ветеранів з кожними роком меншає, - розповіли організатори зустрічі.

Марія Рожко, заступник голови Федерації профспілок області, голова Спілки жінок Рівненщини:

- З кожним роком ветеранів меншає. Якщо ми колись збиралися у великих ресторанах і нас було 150-170, то зараз нас 60, а це вже менше половини.

На зустріч жінок-фронтовичок, аби вкотре висловити свою подяку, завітали як молодь, так і представники обласної влади. За мужність та самопожертву з нагоди 67 річниці Великої Перемоги заступник голови Рівненської ОДА Олексій Губанов вручив одній з ветеранів почесну грамоту.

Олексій Губанов, заступник голови Рівненської ОДА:

- Головне сьогодні зустрітися, висловити слова вдячності від всіх мешканців області, адже ці люди достойні шани та поваги.

Незважаючи на слабке здоров’я, пережите горе та поневіряння, ці жінки залишаються незламними, мужніми та прекрасними. Вони плачуть пригадуючи минуле і полегшено зітхають, вдивляючись у мирне теперішнє.

Схожі статті