67 річницю Дня Перемоги у Рівному відзначали військовим парадом та польовою кухнею
67 річницю Дня Перемоги у Рівному відзначали військовим парадом, урочистим мітингом на військовому меморіалі кладовища "Дубенське", виставкою, святковими акціями, польовою кухнею та феєричним салютом.
Вже традиційно святкування 9 Травня у Рівному розпочалося із військового параду. Головною вулицею міста проїхала військова техніка та автомобілі з ветеранами Великої Вітчизняної війни. Услід за ними марширували військовослужбовці рівненського гарнізону в парадній та польовій формах.
Урочистості продовжилися на військовому меморіалі кладовища "Дубенське". Тут відбувся мітинг. Хвилиною мовчання вшанували тих, хто не повернувся з війни. До могили невідомого солдата поклали квіти. У промовах високопосадовців, які також взяли участь у заході, в цей день лунали слова вдячності ветеранам та обіцянки пам’ятати про їх подвиги.
Василь Берташ, голова Рівненської ОДА:
- Сьогодні ми не можемо повернути Вам молодість і здоров’я, але піклуватися про Вас ми будемо завжди. Дорогі ветерани, ми Вам бажаємо міцного здоров’я, сімейного затишку, добробуту, хай не болять Ваші рани і я прошу Бога, щоб Ви прожили багато довгих і щасливих років.
Володимир Хомко, міський голова Рівного:
- Земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував рідний край. З особливою увагою хочеться згадати ветеранів, визволителів нашого міста, учасників тих страшних подій, які дожили до цього дня. Ми всі у боргу перед Вами за мирне небо над головою, за сонце над головою, за подароване життя.
Підполковник у відставці Михайло Мелехін із сумом згадує про ті роки. Спочатку він працював у тилу, однак доля розпорядилася його життям інакше.
Михайло Мелехін, підполковник у відставці:
- Я був в армії, закінчив військове училище, а в 1953 році попав в Австрію на кордон з англійцями. Ми пробули там до 1955 року до серпня місяця, у тому ж місяці нас скоротили. Нас було 640 тисяч. Нашу дивізію привели в Рівне на Тучинський полігон. Приблизно 19 серпня 1955 року я став рівнянином.
Ветеран Великої Вітчизняної війни Микола Степанович щороку приходить в цей день на мітинг, аби згадати загиблих товаришів та зустрітися із тими, з ким пліч-о-пліч пройшов найважчу дорогу у своєму житті. Він пам’ятає про усі жахіття війни. Втім, ділитися ними із оточуючими йому неймовірно важко.
Микола Токарев, командир 313 гвардійського мотострілецького полку:
- Важко, я вам скажу. Мало залишилося спогадів про військові роки. Спогади забирають чимало здоров’я, а мені хотілося б ще трохи пожити. Мені 85 років. Нічого я вам, любі мої, не скажу. Важко це.
