У Рівному розпочала роботу щорічна школа «Лікарняної Клоунади» (ВІДЕО)
Сміхотерапія для малечі. У Рівному розпочала роботу щорічна школа «Лкарняної Клоунади». Триватиме вона три дні на базі обласної дитячої лікарні.
Вони веселі, життєрадісні, непосидючі та гамірні. А ще вони кращі друзі маленьких пацієнтів. Братство Лікарняних Клоунів «Червоні носи» вже декілька років співпрацює з дитячою обласною лікарнею, даруючи дітям, які знаходяться на лікуванні, позитив.
Юрій Яцюк, «Юрчик», волонтер БФ «Скарбниця надії», лікарняний клоун:
- Для дітей, які лежать там по півроку або і рік, які там фактично живуть, це дуже важко. Багото людей відвідує дітей, це дуже добре. Але коли приходять лікарняні клоуни, то діти трохи забувають про той біль. Вони навіть розвиваються. Адже тапці можуть стати телефонами, в нашому випадку все може бути. Діти включають свою фантазію. Багато було таких моментів, що діти в стресових ситуаціях, бо їм вже все набридло, вони ні їсти, ні пити не хочуть, але приходять хлопці і дівчата з ними спілкуються, граються і йде позитив.
В Україні поняття лікарняної клоунади нове, на відміну від європейських держав.
Марія Бойчун, «Муха», студентка, лікарняний клоун:
- Якщо дивитись на європейський досвід, то там лікарняна клоунада це професійна справа. Це комерційна організація. Там люди професійно підготовлені і ходять як на роботу. В ізраїльському університеті навіть є факультет, де готують лікарняних клоунів.
У Рівному лікарняні клоуни працюють на волонтерських засадах. Ірина Пашко розповідає, що часу таке заняття забирає не багато, головне, щоб у людини було бажання і розуміння навіщо це їй.
Ірина Пашко, «Іриска», менеджер з вагітності, лікарняний клоун:
- Лікарняним клоуном може бути будь-яка людина, в кого в душі є бажання ділитись своєю енергією. Скільки часу це займає? Я мама двох дітей, зараз в дикреті. На вихід в лікарню в тиждень потрібно дві години виділити. Звісно, іноді і не виходить, але намагаюсь бути завжди присутня.
Вчитель історії та керівник театральної студії Тарас Обоїста, повернувшись із зони АТО, тепер порівнює війну на Сході та війну за життя маленьких пацієнтів онкогематологічного відділення.
Тарас Обоїста, «Тяпа», вчитель історії, керівник театральної студії, воїн АТО, лікарняний клоун:
- За останній період я трохи віддалився від процесу. Але ось таке порівняння, що в лікарні війна проходить постійно. Там є свої бійці, офіцери, тилові. На цій війні завжди треба товариш, який підтримає. Лікарняні клоуни - це ті товариші, які приходять підтримати бійців, адже знаходитись на передовій важко.
Сьогодні в братстві Лікарняних Клоунів «Червоні носи» близько 10 членів. Декілька років поспіль вони організовують школу «Лікарняної Клоунади», аби поділитись своїм досвідом.
Корній Демидюк, «Бабайка», мім, актор, лікарняний клоун:
- Ця школа буде проходити впродовж 3 днів. Це п’ятниця, субота, неділя з виходом до лікарні для новачків. Завжди є потреба в лікарняних клоунах, адже навіть хороші, прекрасні артисти не завжди психологічно можуть витримати те, що відбувається в лікарні з дітьми, які потрапляють в стресовий стан. Тому школа "Лікарняних Клоунів" покликана для того, аби ми могли поділитись певним досвідом і підготувати людей до того, з чим вони можуть зіштовхнутись в лікарні.
В програмі навчання школи історія та принципи лікарняної клоунади, пробудження у собі клоуна, акторська майстерність, імпровізація, робота у парі, зустрічі з лікарями та психологами. Записатися на навчання можна заповнивши анкету на сторінках «Червоних носів» у соціальних мережах.
Артем Алєксєєв, «Тьома», актор, керівник театральної студії, лікарняний клоун:
- В соціальних мережах є посилання на анкету. В ній декілька питань, на які потрібно відповісти. Інколи люди йдуть просто «пофанитись». З одного боку - це дуже легко, а з іншого - дуже важко. Адже потрібно бути готовим і розуміти для чого ти це робиш. Я, коли йшов, то думав, що йду допомагати дітям, а потім зрозумів, що я щось роблю для себе і це розуміння має бути в кожного.
За словами організаторів, повчитись мистецтву лікарняного клоуна усі охочі можуть не лише під час відповідної школи, а відвідавши разом з ними дітей у лікарні, проте, вже на правах просто глядача.
