Про польське осадництво говорили у стінах Рівненського обласного краєзнавчого музею (ВІДЕО)
У міжвоєнний період з 1921 по 1940 роки на території Волині, в тому числі і сучасної Рівненщини було чимало польських поселенців. Польське військове осадництво на території Волині у міжвоєнний період двадцятого століття досі сприймається доволі неоднозначно. Адже радянська історія подавала це у доволі негативному світлі.
Валентина Данілічева, завідувачка сектора історії краєзнавчого музею:
- Є три види бачення цієї проблеми. Насамперед це радянська. Ось навіть були такі плакати, де однозначно негативно оцінюється осадницька політика польської держави.
Нині ж польські та українські історики проводять різноманітні дослідження, вивчають архівні документи та спілкуються з нащадками двох народів, які в той час спільно проживали на території України, аби відтворити об’єктивну історичну дійсність. Наприклад, на початку ХХ століття у селі Тайкури, що неподалік Рівного, проживало 26 сімей польських військових, резервістів та демобілізованих. Історики розповідають, що українці та поляки жили у злагоді і шанували одне одного.
Тетяна Міленко, науковий співробітник відділу історії краєзнавчого музею:
- Ви бачите фотографію, вона 1939 року. Справа у пальто стоїть чоловік. Це Анжей Подгородецький. За його зовнішній вигляд його називали шпигуном. Подгородецькі жили на верхів’ї гірки в Тайкурах. Їх господарство було значним. Подгородецьких згадують як людей інтелігентних і поміркованих. Коли за допомогою до них звертались, то вони ніколи не відмовляли.
У самих же поляків бачення того історичного періоду має кардинальні розбіжності ж варіантом радянської історії.
Марек Запур, віце-консул Генерального Консульства Республіки Польща в місті Луцьк:
- Тема осадництва польського на Волині після Першої світової війни дуже цікава. Адже є думка, що тоді приїхало дуже багато поляків забирати землі, але це не зовсім так. Насправді тут залишились військові після війни і залишились землі, які відійшли від російських поміщиків. Осадники тут після реформи отримали просто землі і відбудовували все з початку.
На думку учасників круглого столу, подібні зустрічі, дослідження та обговорення потрібно проводити якомога частіше, аби й надалі стимулювати польсько-українське єднання, в тому числі через правдиве висвітлення спільної історії.
