Про потреби невиліковно хворих говорили у Рівному (ВІДЕО)
Людина має право на достойне життя і гідну смерть. У другу суботу жовтня світ відзначає День хоспісної та паліативної допомоги. Медики, волонтери та соцпрацівники організували круглий стіл для того, щоб поділитися із журналістами останніми напрацюваннями у цій сфері.
Щороку кількість тих, хто в Україні потребує допомоги у збереженні людської гідності на останньому етапі життя сягає 500 тисяч осіб, близько 18 тисяч з них – діти. Громадські активісти, залучившись допомогою медиків, працівників соцслужб намагаються максимально покращити умови життя таких невиліковно хворих. В області нині діє спеціальна програма, покликана допомагати паліативним хворим, також на законодавчому рівні вдалося спростити доступ до знеболюючих препаратів.
Вікторія Покоєвчук, начальник УОЗ Рівненського міськвиконкому:
- Наказ, який змінив 11 за номером 494 спростив ситуацію, яка на сьогодні є по виписці цих препаратів. Позиція управління охорони здоров’я міста – це навіть при обмеженому фінансування, в першу чергу купується знеболюючий препарат для того, щоб перекрити всі потреби, які є на сьогоднішній день.
Про потреби невиліковно хворих розповідають і представники відділення паліативної медицини при Дубенському медичному коледжі. Невистачати може елементарного – повноцінного харчування, засобів гігієни й відповідно фінансування на все це, тому у хоспісі дуже розраховують на благодійні надходження.
Надія Венгрин, директор ВНКЗ «Дубенський медичний коледж» Рівненської обласної ради:
- Сьогодні на харчування, яке виділяється обласним бюджетом, складає всього 5,5 гривень. Завдяки благодійникам, нам вдається збільшити це на 3 гривні, якщо говорити по фінансуванню знеболюючих засобів і засобів догляду – це дуже великі гроші. Сьогодні один памперс коштує 9 з половиною гривень, 8,70 коштує пелюшка, а плюс рукавиці – це 20 гривень на один момент маніпуляції.
Потребують хоспісні хворі і звичайно психологічної допомоги, підтримки та уваги. В цій сфері працюють соцпрацівники та небайдужі волонтери.
Володимир Веровський, фахівець із надання паліативної допомоги на дому:
- Коли допомагаєш, знаєте, змінюється відношення на все. Ти розумієш, що тут ненадовго, але той час, який людина живе, незалежно від болі, вона хоче жити добре і щоб до неї відносилися, як до людини.
В Україні на даний час також неналагоджена система паліативного догляду за дітьми. Нині, на жаль, немає зареєстрованих сильнодіючих знеболювальних препаратів для найменших.
Ганна Котенко, керівник Рівненського обласного осередку ВГО «Українська Ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги»:
- Великою прогалиною є паліативна допомога для дітей. Немає визначення, що це є таке, немає протоколів по знеболенню і немає дитячих форм знеболення, а для дітей до 2 років взагалі нічого немає. Зараз громадські організації займаються реєструванням таких препаратів – це має бути не ін’єкція, бо це процедура болісна і вона до дитячих страждань додаватиме додатковий біль, тому це має бути або сироп, або якісь таблетки.
Експерти зазначають, що першочерговими завданнями із забезпечення прав невиліковно хворих є прийняття Кабміном документа - Стратегії розвитку паліативної допомоги в Україні на 2015-2025 роки, вона визначить шляхи розбудови системи паліативної та хоспісної допомоги, аби покращити життя таким людям.
