Рівненський драмтеатр відзначив своє 75-річчя «Не хлібом єдиним живе людина» (ВІДЕО)
Рівненському драмтеатру – 75. Щоправда, ювілей відзначили ще у грудні минулого року. От тільки тоді вирішили не святкувати, а перенести урочистості на Міжнародний день театру.
За своє життя вона зіграла сотні ролей. Оксані Білявській 92, проте, виглядає жінка на шістдесят з хвостиком. Більше 30 років вона провела на сцені рівненського драмтеатру. Працювати ж сюди прийшла у далекому 1948.
Оксана Білявська, актриса:
- Я все життя грала наймичку. До всіх спектаклів була паралель. Та багато ролей грала.
Покинула акторство пані Оксана після смерті чоловіка. Усе - заради сина. Сьогодні ж знову прийшла до театру, щоправда, як гостя – на святкування 75-річчя. Молодим акторам із висоти свого досвіду жінка радить не просто грати свою роль, а жити нею. Живуть театром і маленькі Лозовські. Андрій та Настя тут чи не з пелюшок. Про те з чого починається театр діти знають не з чуток.
Анастасія та Андрій Лозовські:
- З вішака театр починається. Бо актори переодягаються. Вони приходять з доми і вішають речі і костюми.
Нині тато малечі актор Станіслав Лозовський отримав звання Заслужений артист України. Нагороду йому вручили символічно - у Міжнародний день театру.
Володимир Петрів, директор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру:
- Ми давно подали документи на Станіслава Лозовського. Він давно цього заслуговує. І це для мене найбільша нагорода. Я дуже цього чекав і дуже цього хотів.
У Міжнародний день театру служителі Мельпомени вирішили відсвяткувати і свою річницю – 75 років. У залі поважні гості, на сцені – «Не хлібом єдиним живе людина». Це не вистава, а радше творча солянка - вірші, пісні та уривки з окремих п’єс. Попри поважний вік, 75 років, у рівненський драмтеатр і досі закохуються. Серед його прихильників чимало юних дівчат. Одна із них Вікторія Жабенко.
Вікторія Жабенко, театралка:
- Я всі вистави передивилася. Є такі, які я дивилася більше ніж 20 разів. «Дуже проста історія», «Закон», «Калігула». Це найкращі вистави, ми їх найбільше любимо.
Сьогодні на шляху до сердець свого глядача театрали бояться тільки одного – не спіткнутися, каже Володимир Петрів.
Володимир Петрів, директор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру:
- 75 років – це вже вік поважний, головне, щоб ми не спіткнулися, а йшли далі впевнено. Театр може бути столітнім, але він може стояти міцно на ногах і я вірю, що цей театр колись буде національним, в розумінні ваги на тлі загальної культури і мистецтва в Україні.
Люблять наш театр не лише у місті, а й далеко за його межами. Сьогодні рівненські театрали переможці багатьох міжнародних фестивалів.
