В обласному центрі мешкає 267 містян, яким понад 90 років та 5 рівнян, які прожили століття (ВІДЕО)
Рівне - місто довгожителів. В нашому обласному центрі мешкає 267 містян, яким понад 90 років та 5 рівнян, які вже прожили століття. Таку статистику сьогодні озвучив міський голова, який привітав ювілярку Леонтину Францівну Шевченко зі сторіччям.
Вона народилася на Березнівщині сто років тому. Дуже рано стала сиротою й зазнала чимало знущань. Своє дитинство Леонтина Францівна називає «лихим» та чи не найважчим періодом у житті.
Леонтина Шевченко, ювілярка:
- Забрав хресний, а його жінка така була, що винесла мене в ліс, замотала в лахміття, а було 25 градусів морозу та й посадила під сосною. Жінка в друге село бігла, а я кричу, щоб мама почекала, бо я замерзла. Потім вона мене занесла у хату й сказала, що все одно мене десь діне. Таке моє було дитинство. Я не жила, а мучилася.
У 1946 році Леонтина Францівна вийшла заміж та разом з чоловіком переїхала до Польщі в місто Забже. Згодом, повернулася назад на Батьківщину, бо коханий хотів жити саме тут, в Україні. За своє життя вона працювала й в аптеці, в суді та навіть кухарем в польському ресторані Рівного. Каже, що годувала поляків українським борщем.
Леонтина Шевченко, ювілярка:
- Українським борщем годувала поляків. П’ять хвилин і увесь з’їдали.
Особливих секретів свого довголіття Леонтина Францівна не розповідає, каже, в першу чергу потрібно любити людей. А ось похресниця, оскільки своїх дітей в ювілярки немає, додає, що саме хороший догляд близьких – це запорука довгого життя.
Лариса Сотникова, похресниця ювілярки:
- Як будеш добре за людиною доглядати, то вона буде вам жити й більше. Вона активна. Біда, що не бачить.
Привітати бабусю зі сторіччям прийшло чимало людей, зокрема й міський голова Володимир Хомко. Розповідає, що в Рівному нині проживає чимало старожилів, тому наш обласний центр можна сміливо називати містом довгожителів.
Володимир Хомко, міський голова Рівного:
- 267 мешканців мають вік за 90 років та 5 мають 100. Я наводив статистику в інших містах, то ми попереду. Я не знаю з чим це пов’язано. І от Леонтина Францівна прожила непросте життя. Вона один період росла в Польщі, в місті Забже. Це наше місто-побратим, з яким ми підтримуємо стосунки 4 роки. Потім повернулася в Україну.
Ювілярка запрошує всіх до столу та й сама не відмовляється від чарки коньяку. Вона переконана, що сто років – це ще не межа. Тому Леонтині Францівні бажають сьогодні побільше здоров’я та безмежної любові від ближніх, аби прожити ще довше на радість рідним.
