Студенти-журналісти МЕГУ зустрілися з військовослужбовцями, щоб розпитати про нелегкі будні вояків
Військовослужбовцям бракує захисної амуніції, а ціни на бронежилети з кожним днем стають дедалі вищими. За місяць вартість зросла із 4 тисяч гривень до п’яти. Чому вітчизняні виробники піднімають ціну армійці не знають. Про це вони розповіли під час зустрічі зі студентами Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука.
З миру по нитці - бідному сорочка, а солдату – бронежилет. На рахунки ОК "Північ" рівняни надіслали близько 600 тисяч гривень. 200 з них військовослужбовці витратили на придбання захисної амуніції. Сьогодні, кажуть, бронежилети воякам вкрай потрібні. І якби бійці 51-ї механізованої бригади у сутичці із терористами під Волновахою їх мали, таких жертв можна було б уникнути. Нині на Сході та Півночі залишилися захищати Україну шість тисяч армійців.
Віктор Шубец, офіцер прес-центру управління ОК "Північ":
- Людей багато, різні військові частини. Можу сказати одне, з Рівного від ОК "Північ" також дві групи керівництва, які здійснюють там керівництво військовими частинами безпосередньо на місцях і також виконують завдання у районі виконання.
Про нелегкі будні військовослужбовців розповіли нині і студентам Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука. Зокрема пояснили їм і як проходить мобілізація військовозобов’язаних.
Олександр Гайн, офіцер регіонального медіацентру Міністерства оборони України (м. Львів):
- Недосвідченість у військовій сфері наших політиків увела людей в оману, тому що 45 діб – це лише термін, впродовж якого проводиться військова мобілізація. Це не означає, що 45 діб пройшло і все, люди розходяться по домівкам, це лише протягом 45 діб будуть набирати людей. Набирають, готують до виконання завдань, а коли вже відпускати додому - визначає головнокомандувач, яким у нас є президент.
Цікавило студентів і хто понесе відповідальність за смерті 17 військовослужбовців під Волновахою та долі їх сімей. Адже у багатьох загиблих залишилися маленькі діти. Військові в свою чергу обіцяють, що в біді ці родини не залишать і будуть допомагати чим зможуть. Нині ж спудеї із надією в очах сподіваються на краще, хоча самотужки захищати країну готові не всі.
Василь Петришин, студент:
- Я не готовий, тому що я зовсім не підготовлений. Я жодного разу не тримав у руках зброї. Мої батьки дуже переживають, бо є багато випадків, коли дітей, таких як я, привозять в трунах.
Наталія Міщук, студентка:
- Не важливо чи це будуть досвідчені військовослужбовці, чи це будуть молоді хлопці, адже з чогось потрібно починати і вірити, що все закінчиться добре.
Сподіваються на краще і самі військовослужбовці. Нині їм не легко, але вони готові захищати свою країну до останнього і очікують із боку населення підтримки та розуміння.
