Весна починається з Шевченка. Частина 2

Не женися на багатій,

Бо вижене з хати,

Не женися на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькій долі,

Яка буде, така й буде,

Чи гола, то й гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає —

Чого болить і де болить,

Ніхто не питає.

Удвох, кажуть, і плакати

Мов легше неначе;

Не потурай: легше плакать,

Як ніхто не бачить.

Нема на світі України, 

Немає другого Дніпра, 

А ви претеся на чужину 

Шукати доброго добра, 

Добра святого. Волі! волі! 

Братерства братнього! Найшли, 

Несли, несли з чужого поля 

І в Україну принесли 

Великих слов велику силу 

Та й більш нічого. Кричите, 

Що бог вас создав не на те, 

Щоб ви неправді поклонились!.. 

І хилитесь, як і хилились! 

І знову шкуру дерете 

З братів незрящих, гречкосіїв, 

І сонця-правди дозрівать 

В німецькі землі, не чужії, 

Претеся знову!.. Якби взять 

І всю мізерію з собою, 

Дідами крадене добро, 

Тойді оставсь би сиротою, 

З святими горами Дніпро!

[[YT][1]]