Рятувальники Рівненщини разом із селищною радою годували лебедів

Чудо-місце, чудо-птахи. Понад чотири десятки лебедів оселились цьогоріч на зимівлю в селі Малий Олексин Рівненського району. В тому місці, де вони перебувають, річка Устя не замерзає, то ж зимувати птахам комфортно, - розповідають селяни. Сьогодні рівненські рятувальники спільно з місцевою владою організували годівлю пернатих та оглянули місце їх перебування задля безпеки птахів. 

Понад десять років поспіль лебеді-шипуни повертаються до гирла річки Устя неподалік сіл Шпанів та Малий Олексин, де вода завдяки підводним джерелам не замерзає. Кільця ж на ногах і шиї в деяких пернатих означають, що ці рідкісні птахи під наглядом дослідних орнітологічних організацій України, а то й інших держав. Під свій нагляд їх взяли селяни, представники місцевої влади та навіть рівненські рятувальники.

Люфт:

- Годуємо птахів, щоб вони не замерзли.

Бійці Держслужби з надзвичайних ситуацій погодували пернатих та оглянули місце їх розташування. Бо, кажуть, трапляється й таке, що через мінусову температуру птахи примерзають до криги та нерідко гинуть. То ж доводиться звільняти їх з холодного полону.

Олександр Сиривко, начальник відділу ЦЗ міжрайонного управління ГУ ДСНС у Рівненській області:

- Працівники Держслужби України з надзвичайних ситуацій в області спільно з керівництвом Рівненської ОДА, Шпанівською сільською радою щороку проводять годівлю лебедів. Майже щодня підгодовують птахів небайдужі мешканці. Враховуючи, що лебеді тут вже багато років, можна сказати, що птахи довіряють людям та цінують турботу до них.

Представники місцевої влади ж стверджують, що лебеді, які вже більше десяти років прилітають на зимівлю до звичної їм водойми, стали своєрідною окрасою не лише села, а й району.

Галина Юкіш, голова Шпанівської сільради:

- Особлива втіха – це для дорослих і для дітей. Підгодовуємо силами представників сільської ради, учнів школи, також жителів села. Приносять і хліб, і кукурудзу, щоб вони вижили в холодну пору року.

Цікаво, що на водоймі лебеді завжди перебувають попарно та ніколи не розлучаються із своєю половинкою. Вберегти для себе та нащадків таке чудо природи селяни та рятувальники називають своїм обов’язком. Навесні, тільки-но потеплішає, зграя пернатих покине водойму Малого Олексина, проте, люди сподіваються, що дивовижні створіння неодмінно повернуться наступного разу у ще більшій кількості.