Рівняни відгуляли вечорниці на Андрія
13 грудня віряни вшановують Андрія Первозванного. У переддень, ввечері, молодь влаштовує Андріївські вечорниці. Звичай збиратися разом на Андрія, аби поворожити та відкусити шмат калити дійшов до нас ще із язичницьких часів. Раніше вечорниці проходили у домі вдови, яка наглядала за парубками та дівчатами.
Сучасна ж гулянка має дещо інший вигляд, проте, більшість традицій збереглись та передаються з покоління в покоління. Наша ж знімальна група завітала на забави, на які збираються саме носії культурної спадщини, котрі на своєму віку відгуляли декілька десятків вечорниць.
Андріївські вечорниці, або ж як їх називають "великі" вечорниці, це в основному свято для неодруженої молоді, яке має ще дохристиянську історію. Аби зберегти і продовжити традиції та звичаї нашого народу Мар’ян Года вже третій рік поспіль запрошує до себе не Андріївські вечорниці людей похилого віку, соціально незахищених, а також молоде покоління, якому б вони могли передати свої знання.
Мар’ян Года, організатор "Андріївських вечорниць":
- Ми запрошуємо пенсіонерів, інвалідів, людей, які не мають можливості відвідувати театри, також ми запрошуємо і молодь, дітей, які б ці традиції популяризували. Ці люди ще пам’ятають післявоєнні часи, пам’ятають час, коли ці вечорниці були традиційними. Вони сьогодні розповіли як проходили у них гуляння.
На Андріївські вечорниці до Мар’яна Адамовича прийшли цілими поколіннями родин, починаючи від бабусь і до онуків. Усі разом за одним столом вони їли калиту, смакували варениками, пампушками та оселедцем. Проте, головне, що цього вечора безперестану лунала народна пісня, адже з часом українці і без того забули чимало своїх традицій.
Олена Козицька, гість "Андріївських вечорниць":
- Колись збирались, дерли пір’я, вишивали. Сьогодні вже пір’я не деремо. Зараз також мало хто й вишиває, забули українську вишивку. Але спільною у тих і нинішніх вечорницях залишається наша українська пісня. Вона жива і невмируща. Ми мусимо проводити вечорниці. Ми запрошуємо дітей. Вони тут вчать українську пісню, вчать наші звичаї. Вони тут вчаться вареники ліпити.
На гостинах підростаюче покоління з цікавістю спостерігало за всім, що відбувалось та постійно підспівувало.
Ліля, гість "Андріївських вечорниць":
- Я знаю, що в давні часи проводили усілякі вечорниці, ворожили, святкували.
Загалом гостям сподобалися і вареники, у яких попадалися традиційні "сюрпризи", і розваги, коли доводилось прикласти чимало зусиль, аби відкусити шмат калити, таким чином ставши, за повір’ям, трішки щасливішим. Тож вдосталь наспівавшись пісень та пригадавши славні українські традиції, гості Андріївських вечорниць розійшлись по домівках з нетерпінням чекаючи на наступні посиденьки у Мар’яна Годи.
