+380673870816 +380673870816

У Рівному члени народознавчо-просвітницького осередку "Дзвін" прибирали берег Усті

Берегти природу і древні традиції свого народу. З таким покликанням члени Рівненського народознавчо-просвітницького осередку "Дзвін" сьогодні прибирали засмічені береги Усті в нашому місті. А ще співали українські пісні, плели кошики з лози і пригадували кращі традиції українського народу, які вдалося народознавцям зберегти і донині. 

Вигляд річки Усті просто жахає не лише членів народознавчо-просвітницького осередку "Дзвін", а й рівнян загалом. Проте, нарікати склавши руки може кожен - від чиновника до безхатька, а от об’єднати сили і безкорисно прибрати занедбані береги водойми можуть лише одиниці.

Валентина Хоменко, прихильниця народознавчо-просвітницького осередку "Дзвін":

- Це наше і ваше. Треба, щоб у школі це вчили. Це і задоволення, і наука дітям.

На жаль, більшість забуває про духовні надбання свого народу, - стверджують представники осередку. Люди рідко єднаються з природою, піклуються про неї, не дотримуються традицій, що пройшли крізь віки. Але ж про коріння не варто забувати, - наголошують активісти.

Зінаїда Холод, член народознавчо-просвітницького осередку "Дзвін":

- Все росте на своєму корені і коли це все зрізати, то воно зів’яне. І усі цінності, які зібрані нами, вони будуть донесені на онову нашого роду.

Окрім волонтерської праці, встигають члени осередку і пісень поспівати, і лозоплетінням зайнятись. Переконані, що до плідної роботи навіть дітей треба привчати змалечку, так як це робили наші предки.

Зінаїда Холод, член народознавчо-просвітницького осередку "Дзвін":

- Діток навчали у праці. Випроводжали на свій хліб, клали чорну хлібину і казали, щоб діти не шукали легкого хліба, адже все працею здобувається. Хлопець повинен був навчитись вирізати ложки. Під час роботи він мав співати. Адже спів – це добро і робота та предмет заряджалися позитивною енергетикою.

Черпають знання про традиції і настанови віків члени осередку у книжках відомої народознавиці з Буковини Гарафіни Маковій. Її спадщину бережуть і примножують. Але, кажуть, шкода, що більшість забули про свою етнічну приналежність, про обряди, традиції, що так допомагають в житті освоїтись, про силу народної пісні і молитви. Сподіваються, що українці все ж остаточно не втратять пам'ять і усвідомлення того, що ми – єдині.

Схожі статті