У Рівному вшанували загиблих воїнів-інтернаціоналістів
25 грудня 33 роки тому радянські війська увійшли на територію Республіки Афганістан. Більше двох тисяч українців додому повернулись у цинкових трунах, а 60 воїнів вважаються зниклими безвісти, або такими, які потрапили у полон. Тих же, хто вижив на чужій війні чекала довга реабілітація від фізичних та психологічних травм. Сьогодні у пам’ятний для воїнів-інтернаціоналістів день вони зібралися біля пам’ятника загиблим афганцям, аби віддати шану та пом’янути своїх загиблих товаришів по зброї.
До пам’ятника загиблим воїнам-інтернаціоналістам прийшли представники рівненської обласної та міської спілок ветеранів Афганістану. Панахидою та покладанням квітів вони вшанували пам'ять своїх товаришів по зброї. Нині священик, а 33 роки тому військовий, отець Іван пригадує як вперше потрапив до Афганістану.
Отець Іван, священик Української Автокефальної православної церкви:
- З перших днів 79-го року 13 січня ми пересікли річку, прийняли бойові машини і вирушили по невідомій для нас країні - Республіці Афганістан. Ми тоді були молоді по 19-20 років, недосвідчені у військовій справі. Але ми чітко усвідомлювали, що у нас був наказ. Це був наш інтернаціональний обов’язок.
Лісник за фахом, а сьогодні голова Рівненської міської організації ветеранів Афганістану Сергій Зінич у свій час прослужив в Афганістані майже 22 місяці, допоки не отримав серйозне поранення, внаслідок чого втратив зір. Чоловік пригадує, що у 79-му році молоді хлопці їхали в Афганістан виконувати свій обов’язок перед Вітчизною. Проте, після повернення з війни їм було напрочуд важко знайти своє місце у суспільстві, яке від них відвернулося.
Сергій Зінич, голова Рівненської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану:
- От закінчував юнак службу в 20 років, коли повертався додому, то він не проходив ніякої соціальної реабілітації, залишався один на один зі своїми проблемами. Лише рідні і близькі бачили оті всі страждання.
Сьогодні ті, кого зачепила страшна радянського-афганська війна об’єднуються у спілки, аби підтримувати та допомагати один одному. За словами голови Рівненської обласної спілки ветеранів Афганістану, нині в них є дієвий діалог з владою, проте вирішити усі проблеми відразу все ж неможливо.
Микола Ражик, голова Рівненської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану:
- Сама нагальна проблема - це придбання квартир. З Києва гроші мали виділити. Одну квартиру хлопці отримали, а ще 6 чоловік чекають. Я сьогодні ходив в казначейство. На папері гроші є, а реально немає.
З часом будь-яка війна та її герої відходять у забуття, проте люди, які зібралися на панахиду, пам’ятають імена кожного і навряд чи забудуть.
