Рівнянин дослідив коріння свого роду, яке сягає тисячолітньої сивини віків

Носії фамільного коду Лимичів, а також кровні вихідці з давнього роду зібралися в Одесі на могилі свого родича схимонаха Серафіма Лимича, аби вшанувати його пам'ять та просто побути разом великою та дружньою родиною. Організував цю поїздку рівнянин, князь Андримир, який свого часу і відшукав коріння свого роду, що, як виявилося пізніше, сягає тисячолітньої сивини віків

Таємницею походження свого прізвища Андрій Лимич зацікавився ще в юності, коли мешкав в Сибіру, де власне і народився. Однак досліджувати глибоке коріння свого роду розпочав вже в Україні. Зокрема вдалося з’ясувати, що найдавніший предок Лимичів – принц Елем, син хорватського короля Мирослава. Відтак, розкривши фамільний код пан Андрій вирішив відродити родинний зв'язок, тому зрештою саме він і став ініціатором створення першої в Україні громадської організації "Фонд роду Лимич". Лимичі всього світу неодноразово проводять спільні зустрічі. Цього разу їх поєднала Одеса, адже саме там 60 років тому на території Свято-Успенського чоловічого монастиря і був похований їх кровний родич схимонах Серафим Лимич.

Юрій Лимич, брат князя Андримира:

-  Ми всі повинні бути вдячні цій людині за те, що він молився за нас і дав можливість нам жити, дав можливість нам ось так зібратися і повернути цю любов йому.

Вшанувати пам'ять схимонаха Серафима до Одеси приїхали Лимичі з усіх куточків України. Серед них була і його пряма родичка, вчителька із села Гарячківка, що на Вінниччині пані Наталія, яка свого часу чимало чула про нього з уст свого батька.

Наталія Окишан (Лимич), родичка схимонаха Серафіма Лимича:

- Мій батько розповідав, що він знав брата свого діда. Ще молодим парубком вони жили бідно. І ось він мав женитися, мав іти у прийми, але сказав, що краще аніж я буду бідувати в приймах, я краще піду і заслужу в Бога дяку. І ось таким чином пішов, куди пішов ніхто не знав.

Вперше про схимонаха Серафима пан Андрій почув 18 років тому. Знайти ж його могилу допомогли одеські Лимичі - Віктор та Олександра. Свого часу вшанували пам'ять праведного родича також і почесні члени роду Лимич – очільник Сплітсько-Далматинської області Анте Санадер і заступник голови Товариства Хорватія-Україна Теодор Фріцкий. Тому й символічним стало покладання жменьки землі від саркофагу хорватського принца Елема до могили схимонаха Серафима.

Пізніше представники одного з найдавніших родів Лимичів розділили разом з монахами їх трапезу. Далі ж вони попрямували до Одеського технікуму залізничного транспорту, де в 40-х роках навчався батько пана Андрія Іван Лимич.

Йосип Дидишко, директор Одеського технікуму залізничного транспорту:

- Ми пишаємося тим, що в далекі довоєнні роки студент цього технікуму був Іван Лимич.

Владислав Лимич, правнук Івана Лимича:

- з 1 жовтня 1940 року ввели платне навчання, на яке всі студенти негативно відреагували. Студент 3 курсу Іван Лимич також був цим невдоволений. І свої думки з цього приводу він відобразив в книжці "Коротка історія ВКП(б)" на 25 і 123 сторінках. І за це він був засуджений на 10 років таборів і 5 років після цього він перебував у засланні на Сибіру.

Фінальною крапкою родинної зустрічі стало святкування 60-річчя князя Юрія Лимича, котрий народився відразу після смерті схимонаха Серафима, відтак символічно став наступником праведного родича та продовжив його подвижницьке життя. Однак, яке день народження без подарунків, тому велика родина презентувала йому сучасний телескоп, аби він зміг дослідити вже неземну історію та знайти ту єдину у Всесвіті зірку славетного та найдавнішого роду Лимичів, усі земні таємниці якого нині уже успішно розкриті.